Батькам на замітку: інформаційний простір, що є дружнім до дітей

… користуються авторитетом у дитини

Якщо тато і мама є авторитетами для дитини, вона може пе-

рейняти їхнє пригнічення, страх, зневіру або, навпаки, почуття гід-

ності та упевненості. Дитина довіряє почуттям близьких дорослих,

бо вони дають їй змогу відчувати, що вона не самотня у своїх пе-

реживаннях і її почуття розділяють рідні люди. Водночас байдуже

ставлення дорослих до певних подій зумовлює у дітей таке саме

незацікавлене ставлення до змін і перетворень у світі, країні, влас-

ному житті.

Якщо батьки не користуються авторитетом і довірою у дити-

ни, вона може сприйняти інформацію такою, якою її подають заан-

гажовані ЗМІ. Зокрема, якщо авторитетним інформатором є відо-

мий актор, спортсмен тощо.

… враховують вік та перспективу розвитку дитини

Батькам варто обговорювати з дитиною все, що відбуваєть-

ся в країні та поза її межами. При цьому батьки мають враховува-

ти вік та пізнавальні можливості дитини, розповідати усе простою,

зрозумілою їй мовою. Крім цього, інформація має бути цілісною

та структурованою, аби дитина ліпше розуміла логіку подій, явищ

та вчинків, причинно-наслідкові зв’язки між минулим, теперішнім

і майбутнім.

Реакції та погляди дорослих на факти, які транслюють телеба-

чення, радіо, інтернет і друковані ЗМІ, можуть позначатися на став-

ленні їхніх дітей до отриманої інформації. Батьки можуть позитивно

вплинути на цей процес, якщо вони…

… пояснюють факти та явища

Дитина та її оточення можуть використовувати різні джерела

інформації. Дитина ще не сформувала свідоме ставлення до світу

та стійкі переконання, а тому вона може перекрутити чи спотвори-

ти інформацію, яка надходить ззовні. Аби дитина адекватно розу-

міла певні соціально-політичні явища, батькам варто пояснювати

їй те, що вона почула або побачила.

Коли члени сім’ї однозначно розуміють і тлумачать інформа-

цію зі ЗМІ, дитина почувається впевненіше в інформаційному се-

редовищі.

… подають дитині гідний приклад для наслідування

Якщо батьки беруть активну участь у волонтерських, бла-

годійних заходах, то, найімовірніше, і їхня дитина виявить ба-

жання зробити щось корисне для людей, які потребують допо-

моги. Також вона може проявити власну ініціативу: створювати

малюнки або вироби, залучати онлайн до цієї діяльності ро дичів

та друзів.

… аргументують власну позицію

Інформація, яку пояснюють батьки, має бути чітко структуро-

ваною, щоб дитина не знайшла в ній «прогалин» і не витлумачи-

ла її неправильно. Батьки під час бесіди з дитиною тактовно й об-

ґрунтовано мають відокремити правдиве від неправдивого, щоб

зосередити її увагу на тому, що можна схвалювати, а що слід за-

суджувати, у конкретній ситуації. Завдяки такому підходу дитина

матиме змогу сформулювати власну думку про ту чи ту подію або

явище.

… використовують невербальні засоби спілкування

Невербальні засоби — своєрідний епілог та емоційне тло, на

якому розгортаються розмірковування дорослого. Коли дитина

слухає батьків, вона спостерігає за ними і сприймає не лише слова,

а й реакцію на ту чи ту подію: розпізнає й відчуває спокій чи хви-

лювання, впевненість чи розгубленість, довіру чи недовіру до дже-

рела інформації.

Прагнення дорослих об’єктивно та виважено пояснювати ін-

формацію дає дитині змогу ліпше та впевненіше сприймати її, ко-

ристуватися нею та передавати її іншим. Прямий погляд і спокій-

ний тон батьків під час розмови посилює довіру дитини до їхніх слів і 

переконань.

Підготувала Людмила Терещенко,

старший науковий співробітник Інституту психології

імені Г. С. Костюка НАПН України, канд. психол. наук

 Дитяча агресія

Вона буває з різних причин:

не вміння давати раду своїм сильним емоціям;

не вміння захистити себе іншим способом;

бажання бути сильним,щоб не глузували;

не сформована мова і тому складно щось пояснити впринципі;

органічні порушення;

не правильно підібрана дозування ліків, інше

Прояви агресії:

кусатися;

лаятися;

битися;

ламати все навколо;

потужно обіймати;

завдавати собі біль;

щипати.

Тобто вона може бути скерована на:

оточуючих;

себе (самоушкоджуюча поведінка);

предмети навколо;

тварин.

В будь якому випадку, треба вчити дитину,що варто їй робити,коли емоції дуже сильні і вона відчуває злість.

Джерело: https://www.facebook.com/moya.ptashka

•                   Скарбничка психолога
•                                   Тренерські фішки

Джерело:  https://pfp.lviv.ua/trenerski_fishki/11/?fbclid=IwAR2OaYxakg7Ui8S7IxVa3MuAiv7GMEsX5Sdka22dp44GI2ZivfiHcDpfcBU/

 ПРАВИЛА ЩИРОЇ РОЗМОВИ

двох дорослих людей у близьких стосунках.

Діти вчаться на нашому прикладі, тож почнімо з себе!

1. Говоріть спокійно й доброзичливо, навіть якщо озвучуєте, що вам не подобається. Так ви зможете почути одне одного, а не захищатися чи все заперечувати. Дайте зрозуміти, що партнер/ка та ваші стосунки – дуже важливі для вас, навіть якщо ви в чомусь не погоджуєтесь. Пам’ятайте, що це не стосунки чи партнер/ка «погані», а є окремі недомовки/проблеми, які можна визнати й вирішити.

2. Не звинувачуйте партнера/ку чи його/її характер. Замість цього – говоріть про його/її окремі вчинки/слова/мовчання, та які почуття у вас виникли.

3. Уникайте слів «завжди», «ніколи», «всі», «ніхто» тощо. Не перебільшуйте і не узагальнюйте. Описуйте ситуації й свої емоції максимально конкретно, базуючись на фактах: що? де? коли? чому? що відчували? що може допомогти? тощо.

4. Керуйтеся не звинуваченнями, а цікавістю – чому ж насправді партнер/ка робить так, як робить?

5. Використовуйте «Я-повідомлення», коли говорите про свої емоції: «Я дуже засмучена/ий, що ми сваримось через… Шукаймо рішення разом. Зі свого боку я можу зробити оце й оце».

Уникайте іронії та сарказму, натомість прямо й чесно кажіть, що вам не подобається, і чого ви хочете.

6. Пам’ятайте, що в кожного з вас є вагомі причини для всіх своїх емоцій та дій. На наші стосунки й настрій впливають дуже багато факторів: поточні турботи, минулий досвід, власне дитинство, фізичний стан тощо. Озвучуйте й пояснюйте себе.

7. Намагайтесь почути іншого, люди – різні. Запитуйте, а не приписуйте ярлики чи свої пояснення. Найчастіше наші швидкі пояснення щодо того, чому партнер/ка вчинив/ла так чи інакше - хибні. Всі люди - різні, ми не знаємо повністю іншу людину, навіть найближчу. Запитуйте, дізнавайтесь, а не мовчки здогадуйтесь.

8. Відкрито й спокійно сприймайте нову інформацію про себе – про ваші вчинки й слова, які можуть ранити, навіть якщо ви цього не хотіли. Це навчання, а не звинувачення. В парі обоє партнерів вчаться одне в одного, щоб ставати кращими людьми й розвивати стосунки весь час.

9. Пам’ятайте, що кожен з вас важливий: ніхто не кращий і не гірший, ваші переживання й досвід однаково цінні.

А ідеальних стосунків, як на фото в соцмережах, не існує – всі ми вчимося вирішувати непорозуміння, більше довіряти, краще розуміти себе й одне одного, бути близькими й щасливими.

Джерело:  https://www.facebook.com/nebyjdytynu/

 18 жовтня — Європейський день боротьби з торгівлею людьми!

Завантажити матеріали: https://cutt.ly/jf8iWM5

 

ЯК ДІЯТИ ВЧИТЕЛЮ У ВИПАДКУ ЗІТКНЕННЯ УЧНЯ З ОНЛАЙН-РИЗИКАМИ – МОН СПІЛЬНО З #STOP_SEXТИНГ ПРЕЗЕНТУЄ ДОВІДНИК ДЛЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Джерело:https://mon.gov.ua/ua/news/yak-diyati-vchitelyu-u-vipadku-zitknennya-uchnya-z-onlajn-rizikami-mon-spilno-z-stop_sexting-prezentuye-dovidnik-dlya-pedagogichnih-pracivnikiv

 САМОСТІЙНІСТЬ ДИТИНИ І ПІДТРИМКА БАТЬКІВ.

Як не впасти в крайнощі?

Якщо дитину вчити, що вона ВСЕ МАЄ РОБИТИ САМА, бути сильною завжди, і в жодному разі не сумувати коли складно - є великий ризик, що дитина не вмітиме просити про допомогу у тих ситуаціях, коли в неї ще немає знань і досвіду вирішити проблему.
Є ризик, що дитина (а згодом і доросла людина) не дозволить собі визнати своє безсилля у тих ситуаціях, коли вирішити проблему чи втрату неможливо нікому - і замість того, щоб відсумувати це безсилля й рухатися далі, вона будуватиме штучний фасад, що все під контролем, що вона сильна на 100%.
Але це ілюзія, людина не може такою справді бути в усіх ситуаціях. Кожна людина має право попросити про допомогу та має право на сум, якщо їй складно чи неможливо вирішити проблему.
Якщо не давати дитині змогу вирішити проблему, і все вирішувати ЗАМІСТЬ НЕЇ (гіперопіка) - вона й не вмітиме це робити.
Якщо не давати дитині права помилитися під час навчання у вирішенні проблеми - вона не навчиться її вирішувати. Можливо навіть, дитина матиме право на сум, але цього недостатньо. Кожна людина має право на помилку під час навчання. Право на спробу самостійно вирішити ситуацію.
Золота середина у вихованні дітей - це ПОЄДНАННЯ САМОСТІЙНОСТІ Й ПІДТИМКИ.
Перш за все, батьки мають вчити дитину самостійності.
Але в той же час - батьки поряд, щоб підтримати дитину, якщо їй поки що складно вирішити проблему самій.
І батьки поряд, щоб розділити сум від відчуття безсилля у дитини, якщо проблему вирішити неможливо, чи якщо втрата непоправна...
Кожен має право відчувати будь-яку емоцію (але важливо проявляти емоції в безпечній формі).
Людина сумує, якщо їй складно, це нормально.
Проявивши сум, стає легше, і можна рухатись далі, а не закупорювати почуття подалі, щоб вони потім вибухнули емоційним зривом чи проблемами зі здоров'ям.
Чим менша дитина - тим важче їй стримати свої емоції, вона відчуває і тут же їх проявляє (сумую - плачу), це нормально, забороняти емоції не варто (вони нікуди не подінуться, лише глибше приховаються).
З віком мозок росте і може стримувати прояв емоцій: уже в 7-8 років дитина може відчути сум, але не проявляти його відразу, а проявити пізніше - в безпечному середовищі, людям яким вона довіряє.
Так вона вчиться контролювати емоції та поводитись соціально прийнятно відповідно до ситуації.
Але важливо, щоб сум таки знайшов потім вихід, у вигляді слів чи сліз, поряд з людьми яким довіряє (в першу чергу, з батьками).
"ТИ МОЖЕШ САМ(САМА). Я ПОРЯД" - це якщо коротко говорити про виховання дітей.

Джерело:https://www.facebook.com/nebyjdytynu/

 

 

Безпека дитини в інтернеті:

 про що необхідно говорити

Зараз в Україні майже 22 млн користувачів інтернету, питання безпеки в мережі більш ніж актуальне. У цьому контексті турбота про дітей набуває більших масштабів. Якщо раніше треба було говорити з дітьми про їх безпеку поза домом тощо, то вже давно має сенс застерігати їх від негараздів під час перебування в інтернеті.

Від чого варто захищати дитину

Інформаційна безпека стосується захисту життєво важливих інтересів людини (і більш глобально – суспільства, держави). Неправдива, неповна, невчасна інформація може нанести шкоду. Особливо вразливі у цьому контексті діти. Вони можуть не знати, яку інформацію можна викладати в мережу, а яку не варто.

Інколи школярі не можуть правильно зреагувати на матеріали з мережі з різних причин. Робота у цьому напрямку для вчителів та батьків дуже важлива. Безконтрольний доступ до інтернету може мати негативні наслідки для дитини.

Типи загроз

Стосуються особистої безпеки:

Ознайомлення з порнографічними матеріалами, ненормативною лексикою, інформацією суїцидального характеру, расистського, ненависницького чи сектантського змісту.

Загроза отримання недостовірної чи неправдивої інформації.

Формування залежності (ігрової, комп’ютерної, інтернет).

Спілкування з небезпечними людьми (збоченці, шахраї, грифери).

Залучення до виконання протиправних дій (хакерство, порушення прав та свобод інших).

Стосуються безпеки інших.

Матеріали, існування та використання яких може стати причиною посягання на безпеку оточуючих (наприклад, інформація про створення вибухівки).

Свідоме та несвідоме введення в оману інших.

Вчинення протиправних дій, що тягнуть за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.

Кібербулінг – свідоме цькування та приниження, передусім однолітків.

Стосуються загрози витоку персональної інформації:

1. Розголошення персональної та конфіденційної інформації (прізвища, імена, контакти, секретні дані кредитних карток, номери телефонів).

2. Загроза зараження ПК вірусами різної категорії.

3. Небезпека завантаження програм зі шкідливими функціями.

Це найбільш поширені типи загроз, з якими може зіштовхнутися дитина в інтернеті, викладаючи чи переглядаючи сумнівну інформацію. Від деяких з них можна захиститися технічними засобами, але більшість вимагають комплексного підходу. 

Пам'ятка

Основні правила безпечної роботи в інтернеті, про які варто сказати дітям

• Не давайте нікому своїх паролів.
• Не надавайте особистої інформації поштою чи в чатах без гострої на те потреби.
• Не реагуйте на непристойні та грубі коментарі, адресовані вам.
• Повідомляйте про ситуації в інтернеті, які вас непокоять (погрози, файли певного місту, пропозиції).
• Відмовляйтесь від зустрічей з випадковими людьми, з якими познайомились в онлайні.
• Не діліться своїми фото з незнайомцями.
• Не повідомляйте інформацію про кредитки батьків (номер картки, термін дії та таємний код).
• Не викладайте фото квитків, на яких видно штрих-код чи QR-код.
• Не скачуйте та не встановлюйте невідомі програми за посиланнями, навіть якщо їх надали друзі.
• Встановлюючи перевірені програми, контролюйте, щоб на ПК не додались небажані програми.
• Не переглядайте інформацію за невідомими посиланнями (друзі, які ними діляться можуть не підозрювати про загрозу).
• Не відкривайте листи-спам, вони можуть містити віруси

  Джерело:https://pon.org.ua/novyny/7239-bezpeka-ditini-v-nternet-pro-scho-neobhdno-govoriti.html