Щоденник шкільного психолога: січня 2021

неділю, 31 січня 2021 р.

Чи вмієте ви казати своїй дитині «НІ»

Здорові межі - це ДУЖЕ важлива потреба дитина.

Така ж базова, як і турбота й любов.

Встановлювати межі, щоб не впасти в крайнощі (приниження й вседозволеність) - ми часто не вміємо... бо, на жаль, багатьом з нас в дитинстві не задали приклад як же це робити без агресії. 
Тож наразі дуже багато батьків йдуть шляхом найменшого спротиву - ні в чому не відмовляють дитині, бо важко витримують негативні емоції дитини від відмови (сум, гнів). Витримувати їх, приймати, втішати дитину - це важлива навичка, без якої здорові межі неможливі. 
А без меж в дитини не буде й безпеки та здатності витримувати фрустрацію - коли щось іде не так, як ти хочеш. А світ завжди дарує нам купу таких ситуацій коли щось "іде не так", тож навчити дитину впоратися, а не сприймати невдачу як катастрофу - це те, що ми мусимо вчитися самі і вчити цього дитину.
Говорити "ні" можна з любов'ю, втішати можна опираючись на контакт, а приймати негативні емоції дитини можна лише якщо ми приймаємо власні...

Детальніше »

неділю, 24 січня 2021 р.

Поширені проблеми в поведінці дітей

Іноді діти поводяться жахливо: не слухають батьків, сперечаються з ними й зухвало відповідають на будь-яке зауваження, ображають своїх однолітків на дитячому майданчику, забирають речі. Батькам доводиться нелегко, коли їхні діти поводяться подібним чином. Розглянемо найбільш поширені проблеми в поведінці дитини, спробуємо з'ясувати, як їх розпізнати, як з ними впоратися.

Яка поведінка вважається нормальною?

Чіткого визначення «нормальної» поведінки немає. Вона залежить від віку дитини, її характеру, емоційного розвитку та оточення, в якому вона виховується.

У цілому, нормальною можна вважати поведінку, прийнятну для даного віку, рівня розвитку в суспільстві й культури. Навіть якщо поведінка не відповідає очікуванням соціуму або культури, її можна вважати нормальною за умови, що вона нормальна для відповідного віку й не завдає шкоди тим, хто дитину оточує.

Що говорить про відхилення від норми

Детальніше »

Ознаки стресового стану у дітей

Якщо дитина різко змінила поведінку, стала раптом невпізнанною, примхливою без видимих вам причин і цей стан затягнувся, швидше за все вона знаходиться в стресі. Найбільш часто у дітей до десяти років з'являються в цей момент страхи, агресія або починається так званий регрес.
1. Регрес - це повернення до форм поведінки раннього дитинства: коли восьмирічний хлопчик раптом починає поводитися як дворічний, плаче і чіпляється за спідницю минає мами, а семирічна дівчинка просить погодувати її з ложечки і все норовить забратися до мами на коліна.
Що робити? Найбільш часта реакція батьків - роздратування, навіть гнів: «І тобі не соромно!» Але це не відхилення, а нормальна форма захисту від якоїсь важкої, незрозумілою малюкові ситуації. Заважати «регресувати» дитині не треба. Йому просто потрібно, щоб його приголубили в цей момент, заспокоїли. Перечекайте регрес - він пройде. Згадайте, може, недавно відбулася сімейна сварка на очах у дитини? Тоді не дивно, що він знову почав смоктати палець.
2. Страхи. Якщо звичайна дитина перетворюється раптом у відчайдушного боягуза, значить, вона явно знаходиться в стресі. І зовсім не обов'язково, що такий стан викликав переляк. Причини можуть бути самі різні: сімейні катаклізми, втрата улюбленого собаки, стрес у матері і т. д. Треба відрізняти страх як реакцію на стрес від вікових страхів. Для п'яти-восьмирічних дітей, наприклад, страхи цілком природні: зазвичай діти самі про них говорять, або вони спливають в їхніх іграх, малюнках, фантазіях.

Детальніше »