Здорові межі - це ДУЖЕ важлива потреба дитина.
Така ж базова, як і турбота й любов.
Встановлювати межі, щоб не впасти в крайнощі (приниження й вседозволеність) - ми часто не вміємо... бо, на жаль, багатьом з нас в дитинстві не задали приклад як же це робити без агресії.
Тож наразі дуже багато батьків йдуть шляхом найменшого спротиву - ні в чому не відмовляють дитині, бо важко витримують негативні емоції дитини від відмови (сум, гнів). Витримувати їх, приймати, втішати дитину - це важлива навичка, без якої здорові межі неможливі.
А без меж в дитини не буде й безпеки та здатності витримувати фрустрацію - коли щось іде не так, як ти хочеш. А світ завжди дарує нам купу таких ситуацій коли щось "іде не так", тож навчити дитину впоратися, а не сприймати невдачу як катастрофу - це те, що ми мусимо вчитися самі і вчити цього дитину.
Дзвінок психологу:
- Доброго дня. Мене звати Тетяна. Я турбую Вас з приводу своєї дочки, їй 3 роки.
- Що саме Вас турбує у поведінці чи розвитку?
- Вона робить тільки те, що хоче… навіть не слухає, коли я їй щось говорю, просто відвертається і йде.
- Чи так було завжди?
- Так.
- Чи вона виконує те, що ви просите?
- Майже ніколи.
- Чи є у дитини наявні діагностовані особливості розвитку?
- Ні, немає. Тому, власне, я і хотіла би проконсультуватись з вами. Мені здається, що це може бути ненормально, що вона нікого не хоче слухати і щось робити.
- Без очної діагностики неможливо стверджувати про щось….
Мене наче щось сіпає всередині, я формулюю думку дуже повільно, аж раптом кажу: - Тетяно, чи могли б Ви навести приклад, коли Ви останній раз казали своїй дитині «НІ» або відмовили у чомусь?
Довга пауза.
- Ну, не знаю … ані я, ані чоловік ми не можемо їй нічого заборонити, ми завжди даємо те, що вона хоче.
- І робите те, що вона хоче кожен раз?
- Так, кожен раз… Я не хочу, щоб вона плакала, не хочу істерики.
…
Чи вмієте ви казати своїй дитині «НІ»? «НІ» коли йдеться не про небезпеку та загрозу для дитини, а таке собі просте «НІ» зі щоденного життя… Наше «НІ» може мати безліч буденних варіантів: від «Я забороняю» до «Зараз ми йдемо з ігрового майданчику додому». Чому це так важливо, уміти казати своїм дітям «НІ» – сьогодні тема нашої статті.
Усі «НІ», заборони та обмеження прямо впливають на формування емоційно-вольової сфери дошкільника. Найсильніше і найважливіше джерело переживань дитини – її взаємини з іншими людьми, тут вона переживає весь спектр іще незнайомих емоцій. Система ж мотивів дітей такого віку є вкрай нестійкою, а сама здатність підпорядковувати мотиви пов’язана з тими ж емоціями дитини. Після 3-х років років у дитини виникає важливе особистісне новоутворення – підпорядкованість мотивів, зумовлена прагненням відповідати вимогам дорослого, між мотивами «хочу» і «треба» обирати другий як пріоритетний. Таким чином, якщо у дитини немає кордонів чи заборон, її внутрішні регулятивно-мотиваційні механізми не розвиваються.
Важливо зазначити, що рушійними силами психічного розвитку дитини є саме СУПЕРЕЧНОСТІ, які виникають у процесі психічного розвитку і породжують нові потреби та інтереси, спонукають до оволодіння новими видами діяльності. Саме тому, говорячи дитині «НІ» ми готуємо її до усіх «НІ», які вона почує у дорослому житті. Як? Ми даємо їй досвід «проживати» відмову.
Іншими словами, в основі здатності психіки до змін лежить новий досвід.
Заборони завжди стоять поруч із правилами. Саме правила створюють безпечне середовище для розвитку малюка, «структурують» саму дитину. Завжди слушним буде створити середовище із дієвими правилами, адже потреба постійно сіпати дитину щодо заборон просто відпаде.
Також, на жаль, часто можна зустріти випадки, коли з одним із батьків дитина веде себе інакше, аніж з іншим. Чому так відбувається? Діти відчувають кордони та слабкості кожного, хто є в її оточенні. На жаль, такий підхід є дуже некорисним для психологічного розвитку малюка: його нервова система кожен раз перелаштовується на рівень вимог того чи іншого з батьків/родичів. Це забирає дуже багато сил у незрілої нервової системи дитини, яка повинна в цей час долати інші біологічні задачі. Такі емоційно-вольові «розхитування» шкодять дитині.
Якщо ви відчуваєте, що вам важко відмовити дитині чи заборонити щось, для вас будуть корисними наступні поради:
- Ви дорослий і ви встановлюєте правила. Саме на тій підставі, що ви – ДОРОСЛИЙ.
- Спробуйте внутрішньо налаштуватись на «Заборону з любов’ю». Заборона аж ніяк не означає, що ви не любите свого малюка. В той момент, коли ви це робите, ви одноголосно приймаєте рішення замість дитини на тій підставі, шо ви несете за неї відповідальність. Саме тому, ви маєте «повноваження» заборон, адже доки ви є відповідальні за дитину, ви і тільки ви обираєте що зараз для дитини краще. І це право вам надано «за замовчанням». Тому вам слід опанувати важливу навичку НАВЧИТИСЬ ЗАБОРОНЯТИ В ІНТЕРЕСАХ ДИТИНИ. Яскравий приклад такої заборони – «Спочатку обід, а потім цукерки».
- Головний принцип виховання – систематичність. Якщо зараз це «НІ», то «НІ» буде завтра, післязавтра і тд. Ми не їмо цукерки замість повноцінного обіду і це правило діє кожного дня: спочатку обід, а потім цукерки.
- Не ігноруйте дитячих емоцій. Натомість навчіть дитину обходитись із ними: називайте їх, так ви даєте дитині усвідомлення власного стану, своїх переживань. Коли ми ігноруємо дитину, психологічний посил, який отримує дитина – «Ти для мене не існуєш». Для малечі це найстрашніше. Ігнорування не формує емоційно-вольову сферу дитини, ігнорування формує невротичні риси особистості.
- Уникайте користування дошкільником гаджетів та перегляду мультфільмів до того часу, коли він не почне читати. Гаджети та усе, що є всередині них, привчають дітей отримувати результат надто швидко і без зусиль. Такі діти уникають ментального навантаження, у них зменшена потреба у вольових зусиллях, а прості види діяльності, які супроводжують «дорослішання», стають для них складними, адже вимагають докладати цих самих вольових зусиль.
Пам’ятайте, що уміння забороняти та відмовляти, це, чи не найважливіше, що надає батькам здорового батьківського авторитету.
.gif)
Немає коментарів:
Дописати коментар