Діти,які схильні прояву девіантної поведінки

 

Організація профілактичної, превентивної та корекційної роботи з дітьми, котрі схильні до прояву девіантної поведінки є одним із основних завдань діяльності спеціалістів шкільної психологічної служби.

https://drive.google.com/file/d/18eBx1LldCWzjRdA6TtGLiWtSM5iS3SJf/view?fbclid=IwAR2MdcqwmchbutBL9a4SA09Rosw3An69gEh6nEIKPyNa3ECsz1wQbAFYjuA

Особистий простір дитини

 Кожна людина у будь-якому віці має право на особистий простір і це є важливим етапом з різних причин.

По-перше, якщо ви поважаєте особистий простір дітей, то вони так само виростуть з повагою до вашого особистого простору та простору інших людей.

⠀

По-друге, особистий простір вчить дитину прислухатися до себе, розуміти свої бажання та потреби.

⠀

По-третє, це дає можливість

“переключитися”, відпочити, побути на самоті, адже це неймовірно важливо для того, щоб психіка мала час переварити нову інформацію, яку отримує кожен день.

⠀

Особистий простір:

Почуття, емоції, думки.

Діти мають право не розповідати ВСЕ батькам.

Особистий час. Навчання, спорт, гуртки та інше – це все дуже важливо, але мати вільний час на себе не менш важливо для гармонійного розвитку особистості.

⠀

Особисті речі – речі, які належать тільки дитині і ніхто не має право, без її дозволу, їх чіпати.

⠀

Місце, де можна усамітнитися. Якщо мова йде про свою кімнату, то важливо відноситися з повагою до простору дитини та не заходити без стуку і дозволу.

Якщо своєї кімнати немає, то важливо організувати свій куточок, де б дитина мала змогу побути на самоті.

⠀

Все завжди починається з родини. Поважайте своїх дітей, якщо ви хочете, аби вони поважали вас.

Джерело:https://www.facebook.com/childhotline.ukraine/

Профілактика.Нормативно-правова база.Рекомендації МОН

Рекомендації для проведення додаткових профілактичних заходів закладами освіти серед дітей та інформування батьків щодо компетентностей безпечної поведінки в цифровому середовищі

https://drive.google.com/file/d/1rMdhkUXu50Lv2_1JDt3qXL-L2hsRXSWE/view?usp=sharing

МОВНІ ІГРИ ПО ДОРОЗІ В ДИТЯЧИЙ САД

 

    Що з чого складається? Стілець складається зі спинки, сидіння, ніжок. Сорочка складається з рукавів, коміра, кишень, гудзиків.

    Хто ким був раніше? Курочка була раніше курчам, а ще раніше яйцем. Риба була раніше мальком, а ще раніше ікринкою. Яблуко було раніше квіточкою.

    Що спільного? Що спільного може бути у яблука і кубика? Вони обидва можуть бути червоними. Що спільного у ялинки і кактуса? У них є голки. Що спільного у пташки і літака? У них є крила.

    Що станеться, якщо ... Що станеться, якщо не закрити холодильник? Що станеться, якщо залишити ввімкненою воду? Вислухайте відповіді дитини. Деяким ви здивуєтеся самі. Така гра розвиває мислення малюка.

    Один - багато. Стілець - стільці, лікар - лікарі, людина - люди.

    Назви ласкаво. Кіт - котик, будинок - будиночок, машина - машинка.

    Я знаю п'ять імен. Дитина плескає в долоні - Таня, Софія, Богдан, Даня, Тіма. Називати можна не тільки імена - назви тварин, квітів, види посуду, меблів і т.д.

    Узагальнюємо. Ви називаєте: береза, дуб, клен. Дитина повинна узагальнити - це дерева. Чашка, ложка, виделка - це посуд. Літак, вертоліт, дирижабль - це транспорт (уточнюємо: повітряний).

    Антоніми. Найвищий - найнижчий, важкий - легкий, вгору - вниз, чорний - білий.

    Асоціації. Називайте дитині предмет, а вона придумує асоціації, які у неї виникли з цим предметом. Наприклад: стакан - скло, білка - горішки, зайчик - морквина, льотчик - літак, книга - картинки.

    Консервуємо. Скажіть дитині, що у вас є трилітрова банка, в яку ви будете консервувати всі слова на букву М, наприклад: малина, машина, моль, морква, магазин, міна, морозиво.

    Що зайве? Мама каже: «В саду ростуть: яблуко, персик, бегемот, малина». Дитина називає зайве або плескає в долоні, коли почує зайве слово.

    Я бачу щось ... Я бачу щось червоне - відшукуємо очима всі червоні предмети і називаємо їх. Можна змагатися - хто побачить більше червоних (зелених, круглих) предметів.

    Загадуємо слово. Малюк загадує будь-яке слово. Мама за допомогою навідних запитань намагається дізнатися - що це. Наприклад: воно їстівне? У нього є крила? Його любить їсти зайчик? Потім міняємося місцями.

 

Джерело: https://www.facebook.com/dytyachyjpsyholog/

 

Як загасити агресію батьків

 

• Ø ВІД ЧОГО ВБЕРЕЖЕ
• Ø Від дій, що спровокують конфлікт та вороже ставлення батьків

Іноді дорослим важко стримати своє роздратування, злість або образу. Ми часто бачимо агресивну поведінку людей на вулиці й у транпорті. Побільшало й агресивно налаштованих батьків.
Коли батьки налаштовані агресивно та отримують від педагога агресію у відповідь, ситуація може стати небезпечною для подальших стосунків, поставити їх під загрозу. Це може негативно вплинути на емоційний стан дитини, яка найчастіше не бачить конфлікту, але відчуває його наслідки у ставленні до себе. Який же стиль спілкування обрати вихователю та як поводитися під час конфліктів?
Агресивною поведінку можна вважати тоді, коли вона провокує конфліктну ситуацію, напруження, виявляє відкрите або приховане вороже ставлення. Це може бути постійна риса характеру, а може виникнути як реакція на стресову ситуацію, емоційне вигоряння.

Вікові кризи здобувачів освіти.Особливості навчання і виховання.

 

Джерело:https://www.facebook.com/groups/252431398722071/

Чи вмієте ви казати своїй дитині «НІ»

 

Здорові межі - це ДУЖЕ важлива потреба дитина.

Така ж базова, як і турбота й любов.

Встановлювати межі, щоб не впасти в крайнощі (приниження й вседозволеність) - ми часто не вміємо... бо, на жаль, багатьом з нас в дитинстві не задали приклад як же це робити без агресії.

Тож наразі дуже багато батьків йдуть шляхом найменшого спротиву - ні в чому не відмовляють дитині, бо важко витримують негативні емоції дитини від відмови (сум, гнів). Витримувати їх, приймати, втішати дитину - це важлива навичка, без якої здорові межі неможливі.

А без меж в дитини не буде й безпеки та здатності витримувати фрустрацію - коли щось іде не так, як ти хочеш. А світ завжди дарує нам купу таких ситуацій коли щось "іде не так", тож навчити дитину впоратися, а не сприймати невдачу як катастрофу - це те, що ми мусимо вчитися самі і вчити цього дитину.

Говорити "ні" можна з любов'ю, втішати можна опираючись на контакт, а приймати негативні емоції дитини можна лише якщо ми приймаємо власні...