Дитинство і доросле життя

Детская агрессия

5 игр против детской агрессии в младшей школе

Автор текста: Марта Прыриз

Умение выражать эмоции так, чтобы не вредить ни себе, ни другим, формируется и развивается в течение всей жизни. Детям младшего школьного возраста в этом могут помочь несложные игры вместе со сверстниками. Рассказываем, как научить учеников осознавать, различать и уважать свои и чужие эмоции.

«ТЫ ВИДЕЛ РАЗГНЕВАННОГО ПАВЛИКА?»

Длительность — 10-25 минут

Попросите детей сесть в круг. Не принципиально — на коврик или на стулья. Один ребенок ходит среди других и выбирает себе партнера. Останавливается и спрашивает: «Ты видел разгневанного Павлика?»

На этот вопрос следует всегда отвечать: «Да!» Тогда первый ребенок продолжает спрашивать: «А что он делал?» Напарник показывает, что мог бы делать разгневанный Павлик. Это может быть резкое движение или звук. Все остальные дети повторяют. Затем меняются ролями и продолжают играть.

Какой эффект?

В процессе такой игры дети узнают и учатся моделировать свои возможные реакции и действия в тех случаях, когда чувствуют себя раздраженными или агрессивными.

Некоторые из детей могут даже не знать, как можно реагировать. Тогда подскажите потенциальные варианты: порвать бумагу на клочки, покричать в подушку или рюкзак, сказать «Гррр» и др.

«ЯЗЫК ЭМОЦИЙ»

Длительность — 15-20 минут

Раздайте каждому ученику лист бумаги, на котором написано название определенной эмоции: «злость», «раздражение», «обида», «радость», «печаль», «страх». Можно вместо эмоций кратко описать определенные ситуации. Например: «Ты получил желанный подарок», «Тебе подарили кота», «Тебя оскорбили друзья», «Мама сказала, что ты невнимательный».

Задача детей — продемонстрировать написанное. После каждого выступления дети пробуют догадаться, какую эмоцию или реакцию на ситуацию показывает одноклассник.

В конце игры обсудите с детьми: «Как можно понять, что я злой, веселый, обеспокоен? Что было легче показать, а что — труднее? Какие эмоции настолько похожи, что мы можем ошибиться, когда пробуем их угадать?»

Какой эффект?

Один из характерных признаков эмоционального интеллекта — различать не только свои эмоции, но и эмоции других людей. Для этого с самого детства стоит учить детей проговаривать: «Сейчас я злой, поэтому сжимаю кулаки» или «Я рад, спасибо за подарок».

«НАРИСУЙ СВОЮ ЭМОЦИЮ»

Длительность — 13-15 минут

Раздайте детям листы бумаги, на которых изображены трафареты для эмоций. Их можно скачать в интернете или сделать самостоятельно. Это силуэты человеческих лиц без прорисованных черт. На один лист формата А4 должно поместиться 4-6 трафаретов. Можно также предложить детям такие трафареты с очертаниями лиц героев их любимых мультфильмов.

Озвучьте перечень эмоций или напишите их прямо на листах с трафаретами. Например: радость, печаль, гнев, страх, отвращение. Предложите ученикам показать, как они, по их мнению, выглядят, когда переживают ту или иную эмоцию. Сделайте краткое обсуждение. После этого дайте 5-7 минут, чтобы ученики заполнили и зарисовали трафареты.

Какой эффект?

Такие задания учат детей, что одну и ту же эмоцию разные люди могут проявлять по-разному. Ученики могут обменяться нарисованным и расспросить о том, как они чувствуют себя в те или иные моменты жизни.

Предложите детям рассказать их напарникам историю: «Я был очень рад, когда…» Это поможет сблизить детей и открыть их к общению.

«ОБИЖАЛКИ»

Длительность — 10 минут

Предложите детям стать в круг. Задача — бросать мяч одноклассникам, называя их разными «обидными словами», которые на самом деле совсем не обижают. Это могут быть названия овощей, фруктов, зверушек.

Дети обращаются друг к другу: «А ты, Аня, морковка!» Или: «А ты, Остап, котенок!» Напоминайте ученикам, что это — игра, и действительно обидные вещи говорить не стоит. В конце игры пусть каждый назовет другого мягким словом, например: «А ты, Иван, солнышко!»

Затем проведите игру в быстром темпе, чтобы у детей был подвижный отдых.

Какой эффект?

Во время таких игр дети понимают, что не обязательно использовать обидные слова, даже когда эмоции зашкаливают. Мы учим детей выражать агрессию в тех проявлениях, которые не вредят ни им самим, ни окружающим.

«Я ЗЛЮСЬ!»

Длительность — 7-10 минут

Объедините класс в группы по 3-4 ребенка в каждой. Раздайте старые газеты, журналы, исписанные листы бумаги. Предложите порвать их на мелкие клочки после того, как вы скажете: «Начали!»

Ограничьте задание во времени: дайте минуту на то, чтобы порвать бумагу. И три минуты на то, чтобы каждая группа сделала из клочков аппликацию или коллаж.

Какой эффект?

Во время разрывания бумаги дети высвобождают собранную агрессию. Так они узнают еще один способ, с помощью которого можно справиться со злостью и агрессией. То есть перенимают социально приемлемые формы проявления эмоций

 Настільна гра "Пляцок"

Настільна гра "Пляцок" або її називають "Лепешка". У грі відпрацьовується досвід взаємних звинувачень, важливих вибачень, висловлювань подяки і прохання про допомогу. Гравці вчаться справлятися з гнівом соціально-прийнятним способом, а неприйнятна поведінка карається. Гра допомагає учасникам усвідомити і опрацювати тему меж.
⠀
Одна із ігор в яку можна грати з 5-ти річного віку, тому ідеально підходить для сім'ї. Також ігрове поле можна виготовити самому. Все залежить від кількості учасників.
⠀
Вам знадобиться:
✔️Ігрове поле розміром 54*54 см (картон, ватман і т. д.)
✔️ Кольоровий папір для клітинок- будиночків, для кожного учасника свій колір. Також якийсь колір що буде зазначати старт, та колір для хмаринки трансформації "Небо - людей".
✔️Пластилін такого ж кольору як клітинки будиночки.
✔️Ігровий кубик.
⠀
Квадратними або прямокутними шматочки зазначених кольорів на полі будуємо "доріжку".
⠀Мета гри - першим прийти до кінцевого пункту (на блакитну хмарку ). Гюнтер Хорн, автор цієї гри, назвав це поле "Небо людей". Потрапити туди можна тільки пройшовши всі клітинки-будинки на ігровому полі.
⠀Сам же процес гри часто затягує настільки, що забувається формальна мета, а справжньою метою гри стають живі відносини учасників один з одним, з'являється поняття цінності свого будинку.
⠀Гра проводиться за такими правилами: спочатку кожен учасник ліпить з пластиліну свою фігурку, його ігрова фішка. Старт гри починається на полі "Хлів" або "Старт" в нижньому лівому кутку поля. Гравець є одночасно власником всіх полів того ж кольору, що і його фігурка, це його «будиночки». Гравці по черзі кидають кубик і переставляють свої фігурки-фішки через відповідну кількість полів-будиночків.
⠀У грі "Пляцок", як і у всіх соціальних іграх Гюнтера Хорна, першим ходить наймолодший з гравців. Він кидає кубик, робить хід і потрапляє, як правило, в чужий будиночок. Господар поля може звинувачувати учасника що потрапив у будиночок без дозволу або є якийсь вчинок, наприклад, "ти поводився занадто шумно", або "ти ображав...".
⠀Після цього звинувачення власник фішки повинен відповідним чином вибачитися за свого фішку-чудика або запропонувати виправити скоєне. Також є варіація у правилах, коли прийшовши в будиночок гість має вмовити господаря впустити його у свій будинок. При цьому господар будиночка може поставити деякі умови, наприклад, не смітити, не шуміти, виконати якесь завдання і т.д. Якщо власник будиночка задоволений поведінкою гостя, його вибаченням за вчинок або відшкодуванням, то гість залишається в будиночку безкарно. Якщо ж гість порушив встановлені господарем правила - господар може покарати його, ляснувши по фігурці, зім'явши її або як завгодно змінивши її форму.
Він може також одним ударом зім'яти її в «пляцок». Якщо ціла, неушкоджена фігурка потрапила на своє поле, вона може прикрасити себе, змінити себе, відпочити. Пошкоджена, поранена фігурка не має права проходити повз свого будиночка, вона зобов'язана там зупинитися і залікувати рани. Гру можна проводити кілька разів, змінюючи героїв, міняючи їх характери, встановлюючи додаткові правила (придумуючи правила поведінки на порожніх незайнятих будиночках).

Джерело:https://www.facebook.com/klubochok.dla.dushi/?__tn__=kCH-R&eid=ARDTLNlw8ARRJc6Bm3oNYB4wFNyV9vRYBOZarh_jkmPtxkM6pFBemclzN2ioUAZ_Wd48P5_PqSW6uZ8E&hc_ref=ARSyqAfQOSw6alSFmt5VA88tMUZSxyp6X5bswZ8mdNJLHKdvyRbQBXQQTPthDmgQgFw&fref=nf&__xts__%5B0%5D=68.ARCv_2fyaW7BCsI1V2EKAYdShIAN71g2048K-TYdkX7HGkcLp_j5h8J6gOUZpAhbkE3MunrJ0vMlv-dl98IPqsqB07miYVfghCRNC989zG9LERsZojjn9lp36ECJA4bsGCASdBsoXYWKIIkGMp1m7eq1DVlhzEdFm4VjlNLO9BigAv-b0uKjGrDLPK85yjX0FJdyANBjqDW8FlziqRbiHT6njj7FmIbW1z-pmtr3ys-1mL2pHld2oxILe5BFg2vmPR7pyxprLzy0tPCTYcTCAceXjfJDH2gGD63dAGjzWtX24LeUKeXbt6HPAj9BSTZqmrwCjrMbH2--fbTt09tGlSZcxPLaw3jCpODdRELS8gz6nyoaNotE2CU

⠀

Потреби дитини

 Діти, часто гніваються, зляться, агресують?! Ви замислювались, чому саме?!
⠀
Для початку давайте розберемось, як ви можете побачити, що дитина злиться, гнівається, агресує.
⠀
Дійсно, бачимо ми це завдяки невербальному вираженню емоцій:
✔️ губи стиснуті або, навпаки, рот відкритий, зуби зчеплені;
✔️ кулаки стиснуті, рики можуть займати оборонну позицію;
✔️голова, корпус нахилений вперед, виглядає, що дитина готова напасти;
✔️ноги широко розтавлені;
✔️дихання не рівне тощо.
⠀
Слід зазначити, що кожна дитина виражає емоції по-різному, хтось - відкрито, хтось - зовсім не показує і сердиться мовчки.
Дитина може спрямовувати агресію і злість, гнів на інших, ображаючи їх, може битись, штовхати тощо. А може спрямовувати її на себе - видирати волосся на собі, бити себе, гризти нігті...
⠀
Тут треба розбиратись детально, чому ж саме ваша дитина гнівається. Але зазначимо, що однією з проблем у сім‘ї може бути, що не задовольняються потреби дитини, батьки не знають її бажань. І це дійсно може дратувати дитину, вона може гніватись, злитись, хоча і активно не виражати свої потреби, не говорити про них.
⠀
Пам‘ятаєте, коли народжується малюк, мама з часом добре починає розуміти свою маленьку дитинку і вчасно задовольняє її первинні потреби... і коли ця потреба задоволена, дитина посміхається...
⠀
Нагадаємо вам основні потреби за Маслоу (дивись мал.). Слід зазначити, що якщо не задоволені потреби базові, наприклад, у сні, безпеці,їжі, то важко дитині думати, про щось глобальне.
⠀
Тому, по-можливості, намагайтесь задовольняти потреби вашої дитини, зазвичай, їм не вистачає уваги, ніжності, нашої любові, і ми впевнені, що тоді ваша дитина буде більш спокійною і менше гніватись!

Джерело: https://www.facebook.com/klubochok.dla.dushi/?__tn__=%2Cd%2CP-R&eid=ARAnfl1LL1IcKbuGLmoP8ZuH2cb7mCqL11TFelKZteMNsRwu0Pz2B2HvPpPyrpQvvMJ7RXjes4D6TaOG

⠀

9 веселих ігор, які дозволять вам виховати емоційно сильних дітей

Дітям набагато складніше справлятися з емоціями, що нахлинули, ніж дорослим. Саме тому вони стають вередливими і влаштовують істерики на рівному місці. Щоб цього уникнути, треба допомогти дитині позбавитися від надлишку емоцій.

Замість того, щоб напихати дітей пігулками або ставити в кут за неслухняність, краще запропонуйте їм декілька цікавих ігор, які допоможуть їм заспокоїтися. Ось вони:

1. Ні звуку!

Передавайте один одному дзвоник так, щоб він не задзвонив. Покажіть дитині, як це треба робити – дуже дбайливо і тихо. Якщо вона захоче, нехай задзвонить в дзвоник і уважно послухає, як той звучить.

Якщо дітей багато, сядьте в тісний круг. Спочатку передавайте дзвоник сусідові, а потім тому, хто сидить далі від вас. Добре, якщо для цього треба буде встати і підійти до когось. Головна умова – не порушувати тишу.

2. Змотай клубочок.

Запропонуйте дитині змотати в клубочок яскраву пряжу. Розмір клубка з кожним разом може ставати все більшим і більшим.

Не забудьте повідомити їй, що цей клубочок чарівний – забирає смуток, печаль, злість і образу, як тільки починаєш його змотувати, то відразу ж і заспокоюєшся.

3. Я – повітряна куля.

Разом з дитиною надуйте декілька повітряних куль, потім з кожної повільно випустіть повітря. Уважно стежте за тим, як з кулі виходить потік повітря.

Потім попросіть дитину стати повітряною кулею: нехай вона набере через ніс в легені якомога більше повітря, а потім випустить його – повільно і плавно.

Нехай дитина розповість вам про ситуації, в яких вона почуває себе повітряною кулею, – коли її переповнюють емоції, коли просто розпирає від злості, образи або ненависті.

Запропонуйте їй в таких ситуаціях використати вправу “Я – повітряна куля”. Потім знову повторіть з нею цю дихальну практику.

4. Заспокой мишку.

Дайте дитині в долоньки пухнасту, м’яку, тендітну іграшку у формі мишки (чи іншого звірятка). Потім повідомте їй: “Ось потрапила до тебе в руки маленька мишка, вона така ніжна і беззахисна. Вона так боїться шуліки! Потримай її, поговори з нею, заспокой її”.

Нехай дитина потримає в руках іграшку, погладить її, поговорить з нею, скаже їй добрі слова, заспокоїть. В процесі гри вона і сама заспокоїться.

5. Спокійна вода.

Поставте музику, що розслабляє. Ляжте разом з дитиною на підлогу. Нехай займе зручну для себе позу. Поставте умову: якщо хтось рухнеться, йому перепаде… Далі придумайте самі.

Інший варіант: можете не ставити ніяких умов, а просто запросити дитину спокійно полежати і послухати музику.

6. Не дай листочку впасти.

Ця проста, але дуже весела гра полягає в тому, щоб не дати клаптику паперу впасти на підлогу. При цьому не можна використовувати руки й інші предмети. Дозволяється тільки дути на невеликий клаптик так, щоб він постійно залишався у повітрі.

7. Як росте дерево.

Поставте музику, що розслабляє, приглушіть світло в кімнаті або засуньте штори. Запропонуйте дитині повторювати за вами. Уявіть, що ви паросток, який пробивається крізь землю, щоб стати деревом.

Опустіться на коліна, голова теж опущена, далі почніть “розпускатися” – витягати руки і повільно підніматися услід за ними. Рухи довільні та повільні. У кінці у вас повинно вийти високе дерево. Для цього витягуйтеся вгору, станьте навшпиньки.

Виконуйте цю вправу перед сном, коли вкладаєте дітей спати.

8. Юний археолог.

Опустіть кисть руки в таз з кінетичним або звичайним піском (можна взяти будь-яку крупу) і засипте її. Дитині треба обережно “відкопати” руку – тобто проводити археологічні розкопки.

При цьому не можна доторкатися до кисті руки. Як тільки дитина торкнеться вашої долоні, вона тут же міняється з вами місцями.

9. Лагідні дотики.

Підберіть 6-7 дрібних предметів різної фактури: шматочок хутра, пензлик, скляний флакон, намисто, вату і т. д. Усе це викладіть на стіл. Запропонуйте дитині оголити руку по лікоть, а потім поясніть, що по руці ходитиме “звірятко” і торкатися лагідними лапками.

Потрібно із закритими очима вгадати, яке “звірятко” торкалось до руки, тобто відгадати предмет. Дотики мають бути погладжувальними, приємними.

Джерело:http://tutkatamka.com.ua/diti/9-veselix-igor-yaki-dozvolyat-vam-vixovati-emocijno-silnix-ditej/